Реформа децентралізації в одному руслі з освітньою реформою на Хмельниччині
Нещодавно мені випала чудова нагода побувати у дводенній робочій поїздці по Хмельницькій області. Організатором навчального візиту представників освітньої сфери на тему “Особливості формування органів управління освіти в ОТГ” виступав Київський центр розвитку місцевого самоврядування. Представники освітніх делегацій з Київської та Вінницької областей переймали досвід здобутків ОТГ Хмельницької області.
Ще після Революції Гідності в Україні розпочалася низка реформ у різних сферах. Одна з перших – реформа децентралізації. Утворюються об’єднані територіальні громади, які отримали значні управлінські та фінансові повноваження. Реформа децентралізації дає управлінську свободу і фінансові ресурси для облаштування якісного життя людей, які мешкають в об’єднаній територіальній громаді. Уже не треба чекати зверху, що скажуть, чи нарікати на центральні органи влади за недолугі рішення, а брати відповідальність на себе і спільно з громадою розв’язувати проблеми. Питання досвіду і діалогу виходить на перший план. Ці процеси є доволі складними. Наше суспільство уражене популізмом та патерналізмом. Ці хвороби торкнулися чи не всіх громад. Більше гідності, більше відповідальності і широкий горизонт подальшого планування – ось ефективний шлях розвитку громад і Держави в цілому.
Освіта для самоврядування є одним з основних завдань. Не тільки тому, що потребує найбільше коштів, дає місце праці значній кількості мешканців, чи стосується усіх громадян. Освіта – це інвестиції у майбутнє. Кожен хоче, щоб його дитина не змарнувала свої таланти, самореалізувалася, була успішною і щасливою у подальшому житті. Микола Чернишевський писав: “Не потрібно доводити, що освіта – найбільше благо для людини. Без освіти люди і грубі, і бідні, і нещасні”.
Власне у цьому полягає розпочата реформа освіти, яка ставить дитину у центрі уваги, дбає про її розвиток, змушує думати про те, як мотивувати її до якісного навчання, до натхненної праці, як закласти міцні підвалини для подальшого розвитку особистості.
Хмельниччина була однією з перших областей, яка відреагувала на реформи Уряду, а саме модернізацію сільських регіонів, оскільки саме в них накопичилася значна кількість проблем:
1) відсутність ефективної державної політики соціально-економічної підтримки сіл і селищ, що призвело до масштабної депресії сільських територій;
2) негативні демографічні тенденції, що прискорюють процес зникнення сіл і деградацію людського потенціалу сільських громад;
3) безробіття на тлі масштабних диспропорцій у використанні земельних ресурсів;
4) низький рівень управлінської здатності місцевих (сільських і селищних) рад, до якого призвела занадто централізована бюджетна система, відсутність реальних повноважень та надмірне адміністративне дроблення території. Ці соціально-економічні проблеми сільських територій негативно вплинули на рівень освітніх послуг у сільських школах і призвели до систематичного погіршення якості навчання.
Фактично, вже має місце порушення конституційного принципу рівних можливостей громадян України, оскільки рівень передбачає, що публічні послуги (у тому числі освітні) мають забезпечуватися державою на однаковому рівні незалежно від місця розташування закладу, соціального статусу жителів, економічного становища території, віддаленості від мегаполісів.
Начальник відділу загальної середньої та дошкільної освіти департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації Блажиєвська В.М. розповіла про ситуацію, яка була із середньою освітою у сільській місцевості Хмельниччини, охарактеризувавши 13-ма проблемними чинниками: велика кількість малокомплектних сільських шкіл, які не могли забезпечити якісну освіту дітей шкільного віку, класи з малим наповненням не давали змоги розвивати у дітей важливі компетенції для сучасного глобалізованого суспільства, уміння працювати в команді, про активність в умовах конкуренції, готовність до постійного навчання, яке диктується динамічними змінами на ринку праці; застаріла і неекономна архітектура шкільних будівель, технічне зношення інфраструктури і непропорційна завантаженість навчальних приміщень зумовлювали додаткові витрати на утримання мережі шкіл; значна видаткова частина бюджету використовувалась на забезпечення надання освітніх послуг, а малокомплектні школи є найбільш затратними комунальними установами (у перерахунку на одного учня). Надмірні витрати на їх утримання позбавляють можливості реінвестувати кошти громади у розвиток шкіл, які забезпечують більш високу якість освітніх послуг і, як результат, більш високу якість знань учнів. Система освіти є одним із найбільших роботодавців у сільській громаді, яка забезпечує близько 20-25% постійних робочих місць. Тому реорганізація малокомплектних шкіл спричинила соціальне напруження серед учителів. Необхідність оптимізації шкільної мережі, пониження статусу загальноосвітнього навчального закладу, перевезення учнів помилково асоціювалось у сільських жителів з початком зникнення їхнього села. Але простий аналіз рівня народжуваності у селі точно показав кількість учнів, які реально підуть до школи протягом найближчих 6 років і, відповідно, перспективу школи.
Сільські школи розташовані на значній відстані одна від одної, а погана якість доріг між багатьма сільськими населеними пунктами призводила до проблем безпеки підвезення учнів та погіршення технічного стану шкільних автобусів, що обмежувало можливість ефективної оптимізації шкільної мережі на основі моделі “опорних шкіл.”
Мала кількість учителів у малокомплектних школах не сприяла виникненню творчої професійної конкуренції, що обмежувало розвиток педагогічних інновацій у сільській школі, впровадження нових форм і методів навчання. Низька заробітна плата вчителів була причиною вимушеного використання позаурочного часу для робіт у підсобних господарствах з метою поліпшення матеріально-фінансового становища своїх сімей. Таким чином, учителі в сільській місцевості змушені замість підвищення своєї професійної майстерності виконувати низькопродуктивну фізичну працю.
Викладання багатьох навчальних предметів педагогами-нефахівцями через неможливість забезпечення повного навантаження вчителів-фахівців призвело до зниження якості викладання предметів, неможливості забезпечення повноцінного профільного навчання учнів у старшій школі і, як наслідок, зниження якості знань учнів. Слабка мотивація роботи в сільській школі серед випускників педагогічних університетів є результатом високого відсотка учителів пенсійного віку і обмеженої можливості місцевої влади для найму більш кваліфікованих учителів. Система позашкільної роботи переважно охоплює дітей районних центрів. Діти з віддалених сіл через слабке забезпечення громадським транспортом та погану якість доріг фактично не залучені до діяльності позашкільних установ. Економічне становище більшості сільських жителів не дає їм можливості переїхати до благополучніших міст, де населення має доступ до більш якісних освітніх послуг. Це означає, що сільські жителі можуть вважатися вразливою групою населення і держава має негайно розробити і реалізувати комплекс заходів для розв’язання перерахованих проблем. Таким чином оцінюючи соціальний масштаб сфери освіти в сільських громадах, можна стверджувати, що забезпечення якості освітніх послуг на основі створення ефективного управління мережею стане одним із головних критеріїв за якими українське суспільство буде оцінювати успішність реформи у країні.
Прибувши в Летичівську селищну ОТГ, нашим освітянським делегаціям презентували роботу опорного НВК “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ліцей №1”. В освітньому просторі Летичівської громади функціонує 8 закладів загальної середньої освіти: 7 - ЗОШ І-ІІІ ступенів, 1 – ЗОШ І-ІІ ступенів; 15 закладів дошкільної освіти, два заклади при НВК (693 дитини); позашкільний заклад ЦТДТЮ (61%) та дитячо-юнацька спортивна школа (15%). Прийняті слідуючі програми: цільова соціальна програма “Молодь Летичівщини” до 2021 року; цільова програма розвитку фізичної культури та спорту до 2021 року; стратегія розвитку освіти у громаді на період з 2018 по 2022 роки; програма розвитку інклюзивної освіти в освітніх закладах громади до 2020 року і програма оздоровлення та відпочинку дітей громади до 2020 року. В розпорядженні відділу освіти знаходиться 18 транспортних одиниць, які перевозять 408 учнів до 8 навчальних закладів із 36 населених пунктів громади (21%). На зміцнення матеріально-технічної бази із бюджету громади виділено на заклади загальної середньої освіти в 2016 році – 1 млн. 760 тис. 901 грн, в 2017р. – 1 млн. 308 тис. 731 грн, в 2018 році – 429,7 тис. грн, а на заклади дошкільної освіти в 2016р. – 165тис. 577 грн, в 2017р. – 723 тис. 637 грн, а на заклади дошкільної освіти в 2016р. – 165 тис. 577 грн, в 2017р. – 723 тис. 637 грн, в 2018р. -265 тис. грн. За кошти громади зміцнили матеріально-технічну базу дитячо-юнацької спортивної школи у 2017році на 541 тис. грн. Щодо результатів роботи з обдарованими дітьми на обласному рівні у 2016-2017н.р. – 17 призових місць (із них 13 в Летичівському НВК №1-ліцей), у 2017-2018н.р. – 22 призових місця (із них 16 в Летичівському НВК №1-ліцей). Оздоровленням та відпочинком охоплено 583 дитини. У 2016 році витрачено 145 тис. 614грн. – кошти державного бюджету, 66 тис. 621 грн. – кошти обласного бюджету, 87 тис. 289 грн. – кошти громади. У 2017 році витрачено 202 тис. 400 грн. – кошти громади; 159 тис. 185 грн. – кошти державного бюджету, 78 тис. 26 грн. – кошти обласного бюджету. Педагогічний колектив даного закладу складається зі 100 учителів, які є з вищою освітою (спеціалісти-14, спеціалісти ІІ категорії – 12, спеціалісти І категорії – 15, спеціалісти вищої категорії – 56, старші вчителі – 17, вчителі-методисти – 23). Освітній процес відбувається у 41 класі, де навчається 932 учні. Учні 8-9 класів поглиблено вивчають українську мову та біологію. Старшокласники навчаються за такими профілями: філологічний, фізико-математичний, біолого-хімічний та історичний. За рахунок співфінансування (державних коштів та коштів селищного бюджету) для опорного закладу придбано 2 шкільних автобуси “Мрія” на суму 2 млн. 740 тис. грн, а також матеріально-технічне забезпечення кабінетів хімії, біології, географії, інформатики, математики, лінгафонний кабінет (191 тис. 471 грн).
Підчас другого дня перебування у Хмельницькій області нас очікувала плідна робота у формі дружнього діалогу з директором департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА на базі Полонської міської ОТГ – Олегом Фасолею, який є експертом та співавтором шведсько-українського проекту “Підтримка децентралізації в Україні”. Даний проект реалізується у співпраці із Міністерством освіти і науки України. Потім начальник відділу освіти Полонської ОТГ Віталій Сітарський презентував стратегію розвитку освіти Новоселицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, роботу опорного закладу та стратегію реформування освіти Полонської ОТГ. У вересні 2018 року відповідно до рішення Уряду початкова школа переходить на новий зміст. Стартує Нова українська школа, яка передбачає зміну парадигми освіти, коли у центрі навчально-виховного процесу стає учень. Акцент ставиться на формування компетентностей, характеру особистості, цінностей і ставлень. А це досягається через зміну змісту освіти, впровадження інтерактивних методик викладання, створення нового навчального середовища та нової культури управління школою.
Перший виклик, з яким зіштовхнулися об’єднані громади стосується саме сектору середньої освіти. Виникли ризики, що нові громади не зможуть ефективно та професійно розв’язувати організаційні, управлінські, методичні та інші завдання у сфері освіти. Тому у ролі регіонального партнера для пілотної роботи Міністерством освіти і науки України було запропоновано Департамент освіти і науки Хмельницької ОДА. Експерти цього проекту провели регіональні семінари у 18 областях України, розробили методичні рекомендації, підготували команди регіональних консультантів. Ця діяльність допомогла застерегти громади від можливих помилок.
Освіта, без сумніву, відіграє ключову роль і має особливе значення для процесу реформ в Україні. Жодна секторальна реформа не буде успішною, якщо не зміняться цінності і ставлення громадян. А цінності і ставлення формуються шляхом якісної освіти і культури. Недаремно ще Сократ сказав: “Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе!”. Змінимо разом освіту – змінимо Україну!
Людмила Гусарчук,
завідувач методичного кабінету
управління освіти виконавчого кабінету
Тетіївської міської ради